ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ КАПІТАЛ ЯК СТРАТЕГІЧНИЙ РЕСУРС АГРАРНОГО СЕКТОРУ: МЕХАНІЗМ РОЗВИТКУ

Анотація

У статті досліджено інтелектуальний капітал як стратегічний ресурс розвитку аграрного сектору України в умовах обмеженості інвестицій та низької інноваційної активності підприємств. Обґрунтовано, що аграрний сектор є однією з провідних сфер національної економіки, забезпечуючи вагомий внесок у формування ВВП та понад 40 % валютних надходжень від експорту продукції. Водночас статистичні показники свідчать про наявність дисбалансів між масштабами виробництва та рівнем капітальних інвестицій, відставання продуктивності праці від європейських стандартів та обмежену підтримку фермерів з боку держави. Це зумовлює потребу у визначенні нового стратегічного ресурсу, здатного забезпечити інноваційний прорив та підвищення конкурентоспроможності, яким виступає інтелектуальний капітал. Узагальнено підходи зарубіжних і вітчизняних науковців до трактування сутності інтелектуального капіталу. Виокремлено ресурсний, інноваційний та інституційний підходи, що розкривають його зміст як специфічного нематеріального активу, рушія технологічних змін та інтеграційної основи партнерських відносин. Акцентовано увагу на наукових доробках українських дослідників, які підкреслюють значення освітньої системи, організаційних інновацій і кластерних форм співпраці для відтворення та розвитку інтелектуального капіталу в аграрному секторі. Розкрито зміст трьох основних складових інтелектуального капіталу: людського, організаційного та соціального. Показано, що людський капітал забезпечує підготовку та розвиток кадрів, але його якісний потенціал стримується відставанням освітніх програм від потреб ринку та високим рівнем міграції молоді. Організаційний капітал проявляється у впровадженні цифрових технологій, ERP-систем, стандартів якості та корпоративного управління, що забезпечує підвищення ефективності виробництва й прозорості бізнес-процесів. Соціальний капітал охоплює розвиток аграрних кластерів, кооперативів і партнерських мереж, які створюють середовище для обміну знаннями та впровадження інновацій. Обґрунтовано багаторівневий механізм розвитку інтелектуального капіталу, який реалізується на макрорівні через державну політику та програми підтримки, на мезорівні через регіональні кластери та інноваційні екосистеми, а на мікрорівні – через управлінські стратегії підприємств, орієнтовані на знання та стандарти сталого розвитку.