ЕКОНОМІЧНІ ІНСТРУМЕНТИ ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ СОНЯШНИКУ

Анотація

Предметом дослідження є механізм функціонування економічних інструментів ринку соняшнику в умовах військових дій та кліматичних викликів. Мета статті полягала у дослідженні економічних інструментів ринку соняшнику та розробці практичних рекомендацій щодо адаптації учасників ринку до сучасних викликів з метою підвищення стійкості та конкурентоспроможності українського сектору соняшнику на міжнародних ринках. Для вивчення динаміки ринку, механізмів ціноутворення та поведінкових стратегій учасників ринку були застосовані загальнонаукові методи дослідження, такі як системний аналіз, порівняльний аналіз, статистичний аналіз та методи узагальнення. У статті обґрунтовано, що Україна є домінуючою силою на світовому ринку соняшнику, займаючи 18,7% світового виробництва та забезпечуючи приблизно 40% світових поставок соняшникової олії. Зроблено наголос, що дослідження економічних інструментів функціонування цього ринку в умовах військових дій та кліматичних викликів є надзвичайно актуальним завданням для стабільності міжнародних товарних ринків. Досліджено структурні зміни аграрного ландшафту України внаслідок війни, зокрема втрату 22% довоєнних орних земель через окупацію та руйнування інфраструктури. Обґрунтовано, що поєднання військових потрясінь та посухи сезону 2023/24 призвело до зниження виробництва соняшнику до 11,4–13,6 млн. т (порівняно з 14,4 млн. т у 2022/23), що становить зменшення на 11–21%. Досліджено динаміку ціноутворення в умовах дефіциту пропозиції. Здійснено оцінку зростання внутрішніх цін до 22 000–25 000 грн/т у MY 2023/24 та волатильності світових цін FOB на Чорному морі в діапазоні 950–1 050 дол. США/т. Визначено вплив обмежень виробництва на поведінку учасників ринку через застосування фермерами стратегій утримання запасів для максимізації прибутковості, а переробниками – агресивного накопичування сировини. Наведено приклади зміщення ринкової влади на користь постачальників у ключових регіонах-виробниках (Одеса, Дніпропетровськ, Миколаїв, Харків). Обґрунтовано важливість диверсифікації експортних маршрутів та переходу переробників на альтернативні олійні культури (ріпак, соя) як механізму адаптації галузі до кризових умов. Визначено основні виклики конкурентоспроможності через порівняльний аналіз продуктивності, де країни ЄС досягають на 42-48% вищої врожайності. Зроблено висновок, що українська соняшникова галузь демонструє фундаментальну стійкість через здатність диверсифікувати стратегії та зберігати лідерство на ринку ЄС. Подолання розриву в продуктивності є визначальним чинником довгострокової конкурентоспроможності.