ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ УНІВЕРСАЛЬНИХ МЕХАНІЗМІВ МІЖНАРОДНОГО ЗАХИСТУ АВТОРСЬКИХ ПРАВ

Анотація

У дослідженні проведено аналіз міжнародно-правового регулювання захисту авторських прав у контексті сучасних викликів цифрової епохи та транснаціонального обігу об’єктів інтелектуальної власності. Обґрунтовано, що глобалізація інформаційного простору та стрімкий розвиток цифрових технологій зумовлюють транснаціоналізацію порушень авторських прав, що, своєю чергою, істотно ускладнює застосування традиційних національних механізмів їх охорони. Встановлено, що чинна система міжнародного регулювання захисту авторських прав характеризується фрагментарністю, яка проявляється у відмінностях національних підходів до визначення обсягу правової охорони, процедур захисту та механізмів притягнення до відповідальності. В ретроспективі встановлено роль Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів, яка заклала фундаментальні принципи національного режиму, автоматичної та незалежної охорони авторських прав. Визначено, що подальший розвиток міжнародних стандартів відбувався через їх адаптацію до нових соціально-економічних умов, зокрема в межах Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС), яка інтегрувала інтелектуальну власність у систему глобального торговельного регулювання. Окрему увагу приділено ролі регіонального правового регулювання в межах Європейського Союзу, де директиви виступають інструментом гармонізації національних правових систем. З’ясовано, що попри формальну уніфікацію матеріально-правових стандартів, зберігається неоднорідність процедурних і санкційних механізмів, що знижує ефективність правозастосування у транскордонних спорах. Обґрунтовано необхідність удосконалення міжнародного співробітництва, зокрема через посилення координації між державами та впровадження спільних механізмів протидії правопорушенням. Зауважено, що важливим напрямом розвитку сфери захисту авторських прав є гармонізація національних законодавств із урахуванням міжнародних стандартів, а також удосконалення колізійного регулювання, яке базується на поєднанні принципу територіальності, автономії волі сторін і взаємного визнання рішень.