ПРАВА ЛЮДИНИ ЯК ЦІННІСТЬ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ: ІСТОРИКО-ФІЛОСОФСЬКИЙ АНАЛІЗ
DOI:
https://doi.org/10.32782/ehrlichsjournal-2025-14.06Ключові слова:
права людини, природне право, праворозуміння, філософія права, правова культура, правова держава, європейська інтеграція, історико-правовий аналізАнотація
У статті здійснено історико-філософський аналіз прав людини як базової цінності, що зберігає ключове значення в сучасному українському суспільстві та юридичній науці. Акцентується увага на природно-правовому підході як джерелі універсальних моральних орієнтирів, які не втрачають актуальності в умовах воєнної агресії, глибоких трансформацій державності, викликів правовому порядку та стратегічного курсу на європейську інтеграцію. Підкреслюється, що в умовах правових деформацій або обмежень позитивного права саме природне право забезпечує легітимність і справедливість правової системи, будучи джерелом не лише формального, а й ціннісного праворозуміння. Показано еволюцію ідей природного права в українській правовій традиції, від Ст. Оріховського до правозахисного руху другої половини XX століття. Окрему увагу приділено тому, що у вітчизняному контексті права людини осмислювались не лише як індивідуальні свободи, а і як морально обґрунтовані вимоги, що мають бути втілені у правовій дійсності. Зазначено, що апеляція до міжнародних документів (Загальної декларації прав людини, Хартії основних прав ЄС) у поєднанні з національною традицією формує унікальну філософсько-правову модель, в основі якої – ідеї гідності, свободи та обов’язку. Обґрунтовано інтегративний характер сучасного праворозуміння, який поєднує філософські, моральні, культурні та юридичні виміри. Особливу увагу приділено взаємозв’язку прав і обов’язків як основі солідарного, справедливого суспільства. Зроблено висновок, що природно-правовий підхід є не лише філософською основою, а й практичним орієнтиром для побудови демократичної правової держави, що здатна захистити гідність і свободи особи в умовах нестабільності, війни та загроз авторитаризму. Інтерпретація прав людини як глибоко вкоріненої цінності може розглядатися не лише як теоретична проблема, а і як реальний інструмент формування правової культури, що об’єднує національну тяглість з універсальними принципами європейської правової традиції.
Посилання
Дурнов Е. Поняття та види функцій праворозуміння. Підприємство, господарство і право. 2020. № 9. С. 154–159.
Панфьорова М. А. Права людини в контексті сучасної інтерпретації теорії природного права. Права людини та публічне врядування в сучасних умовах : матеріали VІ Міжнародного правничого форуму, м. Чернівці, 9 червня 2023 р. Львів – Торунь : Liha-Pres, 2023. С. 72–77.
Козюбра М. Праворозуміння: поняття, види та рівні. Право України. 2010. № 4. С. 10–21.
Кривицький Ю. Праворозуміння як світоглядно-методологічний фундамент правової реформи. Право і суспільство. 2017. № 2. С. 25–30.
Invernizzi C. Reconciling legal positivism and human rights: Hans Kelsen’s argument from relativism. Journal of Human Rights. 2017. 17. Р. 215–228.
Кравчук М. В. Праворозуміння – важлива наукова проблема правового життя України. Актуальні проблеми правознавства. 2016. № 1. С. 19–25.
Дуфенюк О. М. Філософсько-правова спадщина С. Оріховського: феномен професіоналізму правоохоронця : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.12. Львівський державний університет внутрішніх справ. Львів, 2007. 223 с. URL: https://dspace.lvduvs.edu.ua/bitstream/1234567890/313/1/%D0%94%D1%83%D1%84%D0%B5%D0%BD%D1%8E%D0%BA%20-%20%D0%B4%D0%B8%D1%81%D0%B5%D1%80%D1%82%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F.pdf (дата звернення 11.07.2025).
Матвєєва Л. Г., Тарасенко Л. Б. Державно-правове вчення Станіслава Оріховського в українській політико-правовій думці ренесансної доби. Актуальні проблеми історико-правової науки. 2023. № 3. С. 255–266. URL: http://www.sulj.oduvs.od.ua/archive/2023/3/40.pdf (дата звернення 11.07.2025).
Оріховський Ст. Напучення польському королеві Сигізмунду Августу. URL: http://litopys.org.ua/old14_16/old14_08.htm#or2 (дата звернення 11.07.2025).
Конституційні акти України 1917–1920. Невідомі конституції України. Київ : Філософська і соціологічна думка, 1992. 269 с.
Панфьорова М. А. Права людини в Україні: історико-теоретичний аспект. Часопис Київського університету права. 2020. № 4. С. 106–110.
Шевченко О. М. Правозахисний рух в Україні 60–80-х років ХХ ст. як елемент формування громадянського суспільства у тоталітарній державі. Університетські наукові записки. 2012. № 2. С. 376–384.
Orbic Z. Human rights in the light of the concepts of natural law. Scientific Papers of Silesian University of Technology. 2019. 140. Р. 275–284.
Основний закон для Федеративної Республіки Німеччина. Basic Law for the Federal Republic of Germany. URL: https://www.gesetze-im-internet.de/englisch_gg/englisch_gg.html (дата звернення: 10.07.2025).
Національне конституційне право. European Union Agency for Fundamental Rights : вебсайт. URL: https://fra.europa.eu/en/eu-charter/article/1-human-dignity?utm_source=chatgpt.com#national-constitutional-law (дата звернення 11.07.2025).
Конституція України. Верховна Рада України. Офіц. текст від 28 червня 1996 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text (дата звернення: 10.07.2025).
Тітомир-Зотова О. С. Природно-правове розуміння права як ідейна основа правового виховання. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право. Ужгород : Видавничий дім «Гельветика», 2015. Т. 1. Вип. 31. С. 47–50.
Попов Д. І. Філософсько-правові засади застосування природного права при здійсненні судового угляду : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.12. Львів, 2014. 231 с.
Сторожук Д. А. Онтологія правового прогресу через призму типології праворозуміння. Університетські наукові записки. 2018. № 66. С. 167–179.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.






