Головна
Назва видання: Ерліхівський журнал.
Рік заснування: 2017.
Засновник видання: Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича.
Реєстрація суб'єкта у сфері друкованих медіа: Рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 1439 від 25.04.2024 року
Ідентифікатор медіа: R30-04711
Суб’єкт у сфері друкованих медіа – Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича (Код ЄДРПОУ 02071240, вул. Коцюбинського Михайла, буд. 2, м. Чернівці, 58002, rector@chnu.edu.ua, (0372) 52-70-29). ROR: https://ror.org/044n25186.
Журнал включений до Переліку наукових фахових видань України відповідно до Наказу МОН України № 928 від 11 червня 2026 року (додаток 14) строком на три роки з 01 червня 2026 року по 31 травня 2029 року з присвоєнням категорії «Б».
Кластер: Право.
Спеціальності: D8 Право.
Періодичність: 4 рази на рік.
DOI: https://doi.org/10.32782/ehrlichsjournal
Редакція видання приймає до безоплатного опублікування одноосібні статті, подані здобувачами третього рівня вищої освіти бюджетної форми підготовки, виконаних ними одноосібно (без співавторів), за умови відповідності матеріалів вимогам видання та принципам академічної доброчесності.
Видавець: Видавничий дім «Гельветика» (Код ЄДРПОУ 38044877; 65101, Україна, м. Одеса, вул. Інглезі, 6/1; тел. +38 (095) 934-48-28, +38 (097) 723-06-08; e-mail: mailbox@helvetica.ua; Свідоцтво суб’єкта видавничої справи ДК No 7623 від 22.06.2022 р.). ROR видавця: https://ror.org/0021ckm71.
Журнал включено до міжнародної наукометричної бази Index Copernicus International (Республіка Польща).
Усі номери журналу архівуються в Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського.
Вступне слово редакції
Ще один крок по шляху повернення до власних витоківКінець ХХ – початок ХХІ століття стали часом грандіозних якісних перемін у всіх сферах буття людства. Світ із біполярного через багатополярний неухильно трансформується в аполярний. Стала доконаним фактом дійсності четверта промислова революція, породжена найфундаментальнішими відкриттями у науці. Нова інформаційна ера докорінно змінила соціум і місце людини у ньому. Епохальні переміни цим не закінчились. Світ продовжує змінюватись. Він змінюється дедалі швидше й рішучіше. Все це стало найголовнішою особливістю сучасного виклику праву та правопізнанню, породило їх кризу. А як зазначав Октавіо Пас, щоразу, коли суспільство опиняється в кризі, воно інстинктивно звертає свої погляди до витоків, шукає у них знамення.
Одним з таких витоків для сучасного правопізнання був злам ХІХ і ХХ століть. У той час науково-пізнавальна традиція, в тім числі і традиція правопізнання, пережила одну з найгостріших у своїй історії філософсько-методологічних, теоретико-гносеологічних, морально-психологічних та ментальних криз. Її квінтесенція полягала у революційній, на парадигмальному рівні, зміні стандартів наукового пізнання. Як тепер добре відомо, на зміну їх класичній матриці прийшла матриця некласична. Сповна ця криза була осмислена методологами науки та самими науковцями аж у 80-х роках ХХ ст.
На межі ХІХ – ХХ ст.ст. і у правознавстві завершився методологічний розрив двох діаметрально протилежних підходів до розуміння критеріїв та стандартів науковості. Остаточно розчарувавшись у продуктивності класичних загальнонаукових стандартів науковості у правопізнанні, більшість вчених-юристів стали на шлях виокремлення із єдиної світової науки наук про культуру, включно із правознавством та протиставлення їх наукам про природу. Однак власної методології пізнання своїх об’єктів вивчення, яка б докорінно відрізнялась від загальнонаукової методології, вони не виробили й донині.
Є.Ерліх, пік наукової творчості якого охоплює якраз роки його праці у Чернівецькому національному університеті (1896-1918), пішов іншим шляхом. Він залишився на позиціях пошуку істинності правопізнання з єдиних для усіх наук загальнометодологічних підходів. Ідучи в обраному напрямі та водночас вважаючи неприйнятними для правопізнання класичні стандарти науковості, він обґрунтував концепцію «живого права», розробив парадигмальні засади соціологічної теорії права, відкрив у праві явище онтологічного (буттєвого) плюралізму і тим самим більше, ніж на десятиліття раніше від фізиків-теоретиків впритул підійшов до формулювання основоположного для некласичного типу наукової раціональності принципу доповнюваності. Цим самим він реально наблизив наукове правознавство до пізнання істинної природи права.
Саме з метою сприяння подоланню світоглядної та методологічної кризи у правопізнанні і праворозумінні, яка склалася на рубежі ХХ-ХХІ століть, і задуманий «Ерліхівський журнал». Він є ще одним кроком Чернівецької правничої школи по шляху повернення до власних витоків, свідченням незворотності процесів переходу усього вітчизняного правознавства на європейські світоглядні і методологічні засади. Журнал покликаний стати трибуною для дискусій з вищезазначених проблем, місцем для викладу правознавцями нових світоглядних і методологічних підходів до правопізнання і праворозуміння, нових гіпотез та концепцій щодо природи права.
«Ерліхівський журнал» розвиватиме соціологічний підхід у правопізнанні і праворозумінні, сприятиме подоланню в українському правознавстві панування позитивізму як методології та практики правопізнання і праворозуміння, стане передусім трибуною для вчених, що дотримуються антропосоціокультурного підходу до них.
Оскільки над розробкою вищезазначених проблем працюють як вітчизняні, так і зарубіжні дослідники права, усіх їх запрошуємо до плідної співпраці з журналом.
Найголовнішими принципами редакційної політики є свобода наукової творчості та академічна доброчесність, всебічна підтримка відкритої професійної полеміки на основі співставлення наукових фактів та безкомпромісне несприйняття академічної недоброчесності в усіх її проявах.
Редакція «Ерліхівського журналу»
