АДМІНІСТРАТИВНА ДІЯЛЬНІСТЬ ІНСТИТУТУ ОМБУДСМАНА У ВЕЛИКІЙ БРИТАНІЇ ТА КАНАДІ: ДОСВІД ДЛЯ УКРАЇНИ

Анотація

У статті розглянута проблема адміністративно-правового забезпечення адміністративної діяльності системи омбудсманів у Великій Британії та Канаді в контексті досвіду для нашої країни. Зазначено, що у світовій практиці інститут омбудсмана функціонує в різних організаційно-правових формах, що зумовлено особливостями правових систем і державного устрою окремих країн. Проаналізована британська та канадська моделі функціонування інституту омбудсмана. Зазначено, що порядок звернення до омбудсмана у Великій Британії є досить специфічним. Громадяни не мають можливості безпосередньо подавати скарги, а повинні робити це через депутата парламенту. Така процедура, на думку окремих дослідників, обмежує один із базових принципів діяльності омбудсмана – принцип прямого доступу громадян до цього інституту. Ще однією особливістю британської моделі є вимога дотримання конфіденційності щодо осіб посадовців, дії яких стали предметом розслідування. Наголошено, що канадський омбудсман поєднує незалежний контроль за адміністративними органами з визначеними законодавчими обмеженнями. Така організаційна модель дозволяє захищати права громадян і військовослужбовців у межах його компетенції, водночас дотримуючись принципів державного устрою та автономії інших гілок влади. У статті зроблено висновок, що британська модель діяльності омбудсманів дає підстави для практичного впровадження інструментів контролю за якістю адміністрування, а досвід Канади є найбільш актуальним з огляду на необхідність правового захисту прав військовослужбовців і ветеранів. Запропоновано в контексті врахування досвіду Великої Британії викласти статтю 13 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» пунктом 11-1 у такій редакції: «здійснювати провадження та розслідувати випадки неналежного адміністрування (maladministration), що виявляються у формах надмірного процесуального формалізму, порушення строків розгляду або бездіяльності під час розгляду звернень громадян». Також доцільно врахувати канадський досвід Уповноваженого з питань державних мов, який, на відміну від українського мовного омбудсмана, акцентує свою увагу не тільки на контролі використання державної мови, але й на сприянні підвищенню якості державних послуг мовами меншин