ПРАВОВА ПРИРОДА СУБСИДІАРНОГО ОБОВ’ЯЗКУ БАТЬКІВ (УСИНОВЛЮВАЧІВ) АБО ПІКЛУВАЛЬНИКІВ ЩОДО ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ, ЗАВДАНОЇ НЕПОВНОЛІТНІМИ ОСОБАМИ

Анотація

Наукова публікація присвячена комплексному дослідженню правової природи субсидіарного обов’язку батьків (усиновлювачів), піклувальників щодо відшкодування шкоди, завданої неповнолітніми особами віком від 14 до 18 років. У статті здійснюється переосмислення традиційного підходу до правової природи зазначеного обов’язку, який у цивілістичній доктрині часто розглядається як різновид цивільно-правової відповідальності за чужу поведінку. В аспекті проблематики дослідження акцентується на розмежуванні деліктоздатності як елемента цивільної дієздатності та фактичної здатності особи виконати обов’язок із відшкодування завданої шкоди. Обґрунтовується, що цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану неповнолітніми особами, характеризується складною правовою конструкцією, що поєднує особисту деліктну відповідальність неповнолітнього із субсидіарним обов’язком батьків (усиновлювачів), піклувальника чи інших осіб, встановлених законом, що не є заміною чи продовженням відповідальності неповнолітньої особи, а становить автономний механізм, що ґрунтується на необхідності забезпечення балансу між принципом особистої відповідальності неповнолітнього як самостійного учасника деліктного зобов’язання та потребою гарантування ефективного захисту прав потерпілої особи шляхом реального відшкодування завданої шкоди за рахунок батьків (усиновлювачів), піклувальників та інших осіб, передбачених законом, які не довели відсутність своєї вини у заподіянні шкоди неповнолітньою особою. Резюмовано, що правова природа субсидіарного обов’язку батьків (усиновлювачів) або піклувальника полягає у виникненні самостійного майнового обов’язку, підставою якого є неналежне виконання цими особами власних обов’язків, що привело до заподіяння неповнолітньою особою шкоди, тоді як факт заподіяння шкоди неповнолітнім та відсутність фактичної здатності неповнолітнього виконати обов’язок із відшкодування завданої шкоди виступають умовами реалізації такого обов’язку. За результатами дослідження сформульовано висновки, серед яких щодо необхідності нормативного уточнення порядку звернення стягнення на майно субсидіарного боржника задля забезпечення балансу інтересів потерпілого та батьків (усиновлювачів), піклувальників неповнолітнього