ВІКОВИЙ ЦИФРОВИЙ РОЗРИВ ЯК ЧИННИК ЦИФРОВОЇ ЕКСКЛЮЗІЇ ОСІБ ГЕРОНТОЛОГІЧНОЇ КАТЕГОРІЇ НАСЕЛЕННЯ В ІНФОРМАЦІЙНОМУ СЕРЕДОВИЩІ

Анотація

Нині старіння населення є глобальною тенденцією у світі, що спостерігається, зокрема, і в Україні, яка належить до групи 30 країн із найстарішим за віком населенням. У Стратегії демографічного розвитку України на період до 2040 року, схваленої Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2024 р. № 922-р, визначається, що старіння населення країни прогресуватиме й надалі, і зумовлює необхідність впровадження релевантної політики, адже права людини є основою розвитку будь-якої держави, яка зобов’язана вживати належних заходів для забезпечення можливості їхньої ефективної реалізації кожним, хто перебуває під її юрисдикцією, у тому числі й особами геронтологічної категорії населення. У цьому контексті особливого значення набуває вирішення проблеми забезпечення прав осіб похилого віку в умовах цифровізації, що актуалізує потребу в дослідженні вікового цифрового розриву як чинника цифрової ексклюзії осіб геронтологічної категорії населення та визначенні його впливу на реалізацію їхніх суб’єктивних прав в інформаційному середовищі. У статті систематизовано основні причини вікового цифрового розриву. Серед них – низький рівень соціальної активності, вікові/ фізіологічні обмеження, наявність психологічних бар’єрів, системні оновлення інтерфейсів електронних сервісів, відсутність/дефіцит адаптованих навчальних ресурсів, обмежене фінансове становище тощо. Визначається, що цифровий розрив обмежує можливості осіб геронтологічної категорії населення щодо отримання адміністративних, соціальних, медичних, фінансових послуг. За результатами дослідження обґрунтовано правові засади усунення вікового цифрового розриву: гарантування цифрової доступності й інклюзивності, врахування соціодемографічного статусу громадян та перехід від фрагментарних ініціатив до формування цілісної моделі соціального (державно-приватного) партнерства