СВІТОГЛЯДНЕ ТА МЕТОДОЛОГІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ РІШЕННЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ ВІД 19 КВІТНЯ 2022 РОКУ У СПРАВІ № 816/687/16

Анотація

У статті досліджено світоглядне та методологічне значення для судової практики з вирішення податкових спорів в Україні рішення Верховного Суду від 19 квітня 2022 року у справі № 816/687/16. За основу методології дослідження вибрано аксіологічний, антропосоціокультурний, герменевтичний та системний підходи, загальнонаукові принципи історизму та об’єктивності. З’ясовано загальні та особливі концептуальні передумови появи вищезазначеного рішення ВС, проаналізовано аргументативний дискурс Суду в ньому, обґрунтованість його висновків у цій справі, вплив на судову практику. Обґрунтовано загальний висновок, що рішення Верховного Суду від 19 квітня 2022 р. у справі № 816/687/16 можна розцінити як своєрідний коперниканський переворот у його концептуальних підходах та аргументативній практиці щодо вирішення податкових спорів, породжених контраверсійним розумінням та тлумаченням контрагентами податкових відносин – платниками податків та контролюючими органами – принципу стабільності податкового законодавства. На відміну від традиційної практики послуговуватися елементаристським підходом під час вирішення податкових спорів, ВС застосував у цій справі системний підхід до вирішення податкового спору, який був суголосний системній природі податкового права, податкових правовідносин та оподаткування. В цьому полягає ключова його інновація у вирішенні податкових спорів та світоглядне і методологічне значення цього рішення ВС. Вирішу- ючи спір між позивачем та відповідачем, Суд особливу увагу звернув на його ключові сутнісні аспекти, передусім на відповідність інтересів та дій сторін спору вимогам Конституції України. ВС виснував, що відповідно до загальноприйнятої у правозастосуванні юридичної кваліфікації змін до податкового законодавства закон, який вносить зміни всупереч підпункту 4.1.9. пункту 4.1. статті 4 Податкового кодексу України, є чинним, оскільки не суперечить Конституції України. Парламент України не наділений конституцієдавцем повноваженням обмежувати самого себе. Будь-які свої попередні закони він вправі змінювати, оскільки в цьому й полягає один з ключових аспектів змісту його конституційних повноважень. ВС резюмував, що норму-принцип стабільності податкового законодавства не можна вважати такою, що змінює порядок набрання чинності або вступу в дію усіх нових податкових приписів. Колізії між такою нормою та принципом стабільності податкового законодавства немає, оскільки цей принцип застосовується у системному зв’язку з іншими принципами податкового законодавства. Така норма не застосовується тільки тоді, як виснував Суд, якщо вона суперечить принципу верховенства права в контексті права платника податку на мирне володіння майном