ТРАНСФОРМАЦІЯ ЦІЛЕЙ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ ТА ЗАГРОЗИ ТЕРИТОРІАЛЬНІЙ ЦІЛІСНОСТІ

Анотація

У статті досліджується трансформація цілей державного управління в умовах воєнного стану та загрози територіальній цілісності України як комплексний адміністративно-правовий та інституційний процес, зумовлений зміною характеру публічної влади, пріоритетів державної політики та функціонування системи органів виконавчої влади. Обґрунтовується, що в умовах збройної агресії традиційне розуміння цілей державного управління, орієнтоване переважно на забезпечення стабільного соціально-економічного розвитку та реалізацію галузевих політик, зазнає суттєвого переосмислення та потребує адаптації до безпекових викликів. У статті виходимо з положення, що цілі державного управління в умовах війни не можуть зводитися виключно до оборонної функції держави. Запропоновано концепцію триєдиної конструкції цілей державного управління, яка охоплює: забезпечення оборони та захисту територіальної цілісності; збереження конституційного ладу і функціонування публічної влади; створення правових та інституційних передумов для відновлення і розвитку держави. Доведено, що зазначені складники не існують ізольовано, а перебувають у відносинах постійної взаємозумовленості та реалізуються в межах єдиного управлінського процесу. Особливу увагу приділено аналізу інституційної єдності триєдиної конструкції, що розглядається як ключова умова національної стійкості. Показано, що порушення балансу між оборонними, конституційними та відновлювальними цілями призводить до зниження ефективності державного управління: абсолютизація оборонних цілей створює ризики звуження правових гарантій і деградації правової держави; ігнорування безпекових пріоритетів – загрожує втратою суверенітету; відсутність стратегічної орієнтації на відновлення – формує інституційне виснаження держави. У цьому контексті триєдина конструкція обґрунтовується як концептуальна модель управління державою в умовах війни та повоєнної трансформації. У статті запропоновано авторське розуміння інституційної ефективності державного управління, яка визначається як здатність системи органів виконавчої влади забезпечувати узгоджену, керовану та правово визначену реалізацію цілей державної політики в умовах підвищених загроз. Наголошено, що інституційна ефективність не зводиться до формального виконання повноважень, а потребує наявності чітко визначених цілей, ресурсного забезпечення, аналітичної спроможності та механізмів оцінювання результатів управлінських рішень. У підсумку зроблено висновок, що трансформація цілей державного управління в умовах воєнного стану та загрози територіальній цілісності має розглядатися не як тимчасове відхилення від «мирної» моделі управління, а як структурна зміна парадигми публічної влади. Запропоновані у статті доктринальні підходи можуть бути використані для вдосконалення адміністративного законодавства, стратегічних документів у сфері національної безпеки та практики діяльності органів виконавчої влади в умовах війни та повоєнного відновлення.