ЗАКОНИ ТА ЗВИЧАЇ ВІЙНИ: ОСОБЛИВОСТІ КВАЛІФІКАЦІЇ

Анотація

Стаття присвячена висвітленню теоретичних та практичних проблем кваліфікації діянь передбачених ст. 438 Кримінального кодексу України «Порушення законів та звичаїв війни». Сучасне законодавство, як національне, так і міжнародне, стоїть на позиціях гарантій визнання людини, її прав і свобод, як найвищою соціальною цінністю, на забезпечення якої має бути спрямована діяльність як органів державної влади конкретних окремих країн, так і всієї міжнародної спільноти в цілому. Проте, принциповим є те, що основні права людини, визнані міжнародним правом, продовжують існувати й захищатись як у мирний, так і у воєнний час. Сьогодення щосекунди вносить корективи в наше життя і вони, на жаль, не завжди позитивні. 24 лютого 2022 року рф вторглася на територію суверенної України та розпочала воєнні дії щодо її окупації. Мало хто в сучасному світі міг би подумати, що в ХХІ сторіччі є місце для таких кривавих злочинів проти людяності, які були відомі за часів Другої світової війни, але Україна з ними зіштовхнулася. Аналізуючи ознаки складу злочину, передбаченого ст.438 Кримінального кодексу України, зроблено висновок, що відповідна диспозиція є бланкетною та направляє до норм міжнародного гуманітарного права про право війни. Самі ж такі норми міжнародного права чітко не визначені, що вимагає від органів досудового слідства та суду, який ухвалює обвинувальний вирок щодо засуджених військовослужбовців збройних сил російської федерації, чітко визначати, які з діянь передбачених диспозицією було порушено у конкретному випадку. Відповідно бланкетність диспозиції частини першої статті 438 Кримінального кодексу України названо міжнародно-правовою. Для притягнення до відповідальності винних потрібно чітко вказати, яка конкретно Конвенція була порушена підозрюваним, обвинувачуваним зазначивши її повну офіційну назву, також необхідно не лише вказувати назви конвенцій, а й зазначати, які конкретно їх статті становлять собою порушення законів та звичаїв війни, також відсутність посилання як на конкретні норми міжнародного гуманітарного права про право війни, а також на конкретні статті (їх частини) цих норм є порушенням вимог, щодо встановлення факту вчинення самого злочину, що в майбутньому може свідчити про порушення прав підозрюваного, обвинуваченого знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, обвинувачують.