ІДЕЯ ПРАВ ЛЮДИНИ В ДОДАТКОВИХ ПРОТОКОЛАХ 1977 РОКУ

Анотація

У статті досліджується, як Додаткові протоколи 1977 р. до Женевських конвенцій 1949 р. (ЖК 1949 р.) стали каталізатором системної інтеграції ідеї прав людини в право збройних конфліктів, спричинивши його парадигмальний зсув від державоцентричної системи до індивідуально-орієнтованого правового режиму. Дослідження висвітлює, що, відповідаючи на недоліки Женевських конвенцій 1949 р., зокрема недостатнє регулювання методів ведення війни та неміжнародних збройних конфліктів, Протоколи заклали нову філософію захисту, засновану на ідеї невід’ємності гідності людини. Було виявлено, що Додатковий протокол I (ДП І) не лише кодифікував ключові принципи (розрізнення, пропорційність), але й інкорпорував правозахисні концепції, розширивши поняття міжнародного конфлікту на національно-визвольні війни. Центральним елементом цієї гуманізації стала ст. 75, яка функціонує як «білль про права» в МГП, встановлюючи мінімальні стандарти гуманного поводження та всеосяжні судові гарантії, запозичені з міжнародного права прав людини. Водночас Додатковий протокол ІІ (ДП ІІ) здійснив історичний прорив, створивши перший в історії деталізований правовий режим для неміжнародних збройних конфліктів. Він значно розширив мінімалістичний захист, передбачений загальною статтею 3, інкорпорувавши в право внутрішніх конфліктів ядро невід’ємних прав людини, включно з фундаментальними гарантіями (ст. 4) та правом на справедливий суд (ст. 6). Результати дослідження свідчать, що ця правозахисна спадщина була консолідована практикою міжнародних трибуналів Ad hoc та Міжнародного суду ООН, які підтвердили звичаєвий характер багатьох норм і доктрину паралельного застосування МГП та МППЛ. Таким чином, Протоколи здійснили незворотну «гуманізацію» права війни, утвердивши, що захист гідності та прав індивіда є центральним елементом МГП, що має вирішальне значення для сучасних збройних конфліктів.