Тематика, мета та завдання журналу
Редакційна політика журналу спрямована на розвиток юридичної науки та освіти шляхом публікації результатів наукових досліджень у галузі права. Особлива увага приділяється проблемам творчої спадщини Євгена Ерліха та її впливу на сучасне праворозуміння і правопізнання, соціологічним та антропосоціокультурним підходам до права, новітнім концепціям природи права, що сформувалися наприкінці ХХ – на початку ХХІ століття, а також питанням прав людини та історії розвитку юридичної науки.
Журнал також висвітлює історію та сучасну діяльність правничого факультету Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, де Євген Ерліх працював протягом значного періоду своєї наукової діяльності.
«Ерліхівський журнал» покликаний сприяти подоланню світоглядної та методологічної кризи у правопізнанні і праворозумінні, що сформувалася на межі ХХ–ХХІ століть, та відображає незворотність переходу української юридичної науки до європейських світоглядних і методологічних засад. Видання є платформою для наукових дискусій, презентації нових теоретичних підходів, гіпотез і концепцій щодо природи права.
Журнал розвиває соціологічний та антропосоціокультурний підходи до правопізнання і праворозуміння, сприяє подоланню домінування юридичного позитивізму та підтримує дослідження в межах міждисциплінарних правових студій.
Матеріали публікуються українською та англійською мовами.
Журнал адресований науковцям-правникам, докторантам, аспірантам, студентам та викладачам.
Метою журналу є сприяння розвитку сучасної юридичної науки через публікацію оригінальних наукових досліджень, розвиток теоретичних і методологічних засад правопізнання, а також формування нових підходів до розуміння природи права в контексті соціальних, культурних та антропологічних вимірів.
Завдання журналу:
– висвітлення результатів сучасних теоретичних і прикладних досліджень у галузі права;
– розвиток соціологічного та антропосоціокультурного підходів у правопізнанні і праворозумінні;
– популяризація наукової спадщини Євгена Ерліха та її значення для сучасної юридичної науки;
– сприяння формуванню нових концепцій і гіпотез щодо природи права;
– підтримка наукових дискусій з актуальних проблем юридичної теорії та практики;
– сприяння подоланню методологічної кризи у сучасному правознавстві;
– розвиток міждисциплінарних досліджень у сфері права, соціології та гуманітарних наук;
– забезпечення академічної платформи для обміну науковими ідеями між дослідниками;
– підтримка молодих учених, докторантів і аспірантів у сфері юридичної науки;
– сприяння інтеграції української юридичної науки до європейського наукового простору.




