ЗАСТОСУВАННЯ ПРИНЦИПУ ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЇ ПОКАРАННЯ В ПРАКТИЦІ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ

Анотація

У дослідженні актуалізується проблема застосування принципу індивідуалізації покарання в практиці Європейського суду з прав людини. Зауважено, що проблематика призначення покарання та реалізації принципу індивідуалізації залишається однією з найбільш дискусійних у сучасному кримінальному праві. Забезпечення балансу між суспільною потребою в ефективному захисті від злочинів і дотриманням прав обвинуваченого – складне завдання, яке безпосередньо впливає на рівень довіри до правосуддя. У цьому контексті принцип індивідуалізації покарання виступає ключовим орієнтиром, що дозволяє уникнути формалізму та гарантувати справедливість у кожному конкретному кримінальному провадженні. Принцип індивідуалізації покарання при призначенні покарання вимагає від суду врахування тяжкості злочину, особистих характеристик винного, а також пом’якшуючих і обтяжуючих обставин, спрямовуючи призначення покарання на досягнення цілей превенції та виправлення. Практика Європейського суду з прав людини переконливо доводить, що ігнорування персоніфікованих аспектів особи правопорушника суперечить принципу справедливості. І навпаки, надмірно суворі, шаблонні чи «автоматичні» санкції без реальної можливості перегляду покарання є несумісними зі статтею 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Практика Європейського суду з прав людини послідовна в питанні застосування принципу індивідуалізації покарання – судове рішення повинно ґрунтуватися не лише на формальних елементах складу злочину, але й враховувати поведінку, мотиви та потенціал ресоціалізації особи. Індивідуалізація покарання є не лише техніко-юридичним інструментом, а фундаментальною гарантією справедливого судового розгляду, що поєднує захист суспільства з утвердженням прав людини. Її послідовна реалізація сприяє гуманізації кримінальної політики, відповідності європейським стандартам та збереженню довіри до правосуддя. Національна кримінальна політика України стикається з низкою проблем, зокрема диспропорціями в конструюванні санкцій та відсутністю достатньої гнучкості у виборі міри покарання. Це зумовлює потребу розширення дискреційних повноважень суду для забезпечення реальної індивідуалізації. Водночас принцип справедливості виступає методологічною основою, що наповнює індивідуалізацію практичним змістом.