Головна

Назва видання: Ерліхівський журнал.

Рік заснування: 2017.

Засновник видання: Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича.

ISSN (print) 2522-4883

ISSN (online) 2617-975X

Реєстрація суб'єкта у сфері друкованих медіа: Рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 1439 від 25.04.2024 року

Фахова реєстрація (категорія «Б»): Наказ МОН України № 1543 від 20 грудня 2023 року (додаток 4).

«Ерліхівський журнал» є журналом відкритого доступу до опублікованого змісту.

Спеціальності: 081 – Право.

Періодичність: 4 рази на рік.

 

Вступне слово редакції

Ще один крок по шляху повернення до власних витоків

Кінець ХХ – початок ХХІ століття стали часом грандіозних якісних перемін у всіх сферах буття людства. Світ із біполярного через багатополярний неухильно трансформується в аполярний. Стала доконаним фактом дійсності четверта промислова революція, породжена найфундаментальнішими відкриттями у науці. Нова інформаційна ера докорінно змінила соціум і місце людини у ньому. Епохальні переміни цим не закінчились. Світ продовжує змінюватись. Він змінюється дедалі швидше й рішучіше. Все це стало найголовнішою особливістю сучасного виклику праву та правопізнанню, породило їх кризу. А як зазначав Октавіо Пас, щоразу, коли суспільство опиняється в кризі, воно інстинктивно звертає свої погляди до витоків, шукає у них знамення.

Одним з таких витоків для сучасного правопізнання був злам ХІХ і ХХ століть. У той час науково-пізнавальна традиція, в тім числі і традиція правопізнання, пережила одну з найгостріших у своїй історії філософсько-методологічних, теоретико-гносеологічних, морально-психологічних та ментальних криз. Її квінтесенція полягала у революційній, на парадигмальному рівні, зміні стандартів наукового пізнання. Як тепер добре відомо, на зміну їх класичній матриці прийшла матриця некласична. Сповна ця криза була осмислена методологами науки та самими науковцями аж у 80-х роках ХХ ст.

На межі ХІХ – ХХ ст.ст. і у правознавстві завершився методологічний розрив двох діаметрально протилежних підходів до розуміння критеріїв та стандартів науковості. Остаточно розчарувавшись у продуктивності класичних загальнонаукових стандартів науковості у правопізнанні, більшість вчених-юристів стали на шлях виокремлення із єдиної світової науки наук про культуру, включно із правознавством та протиставлення їх наукам про природу. Однак власної методології пізнання своїх об’єктів вивчення, яка б докорінно відрізнялась від загальнонаукової методології, вони не виробили й донині.

Є.Ерліх, пік наукової творчості якого охоплює якраз роки його праці у Чернівецькому національному університеті (1896-1918), пішов іншим шляхом. Він залишився на позиціях пошуку істинності правопізнання з єдиних для усіх наук загальнометодологічних підходів. Ідучи в обраному напрямі та водночас вважаючи неприйнятними для правопізнання класичні стандарти науковості, він обґрунтував концепцію «живого права», розробив парадигмальні засади соціологічної теорії права, відкрив у праві явище онтологічного (буттєвого) плюралізму і тим самим більше, ніж на десятиліття раніше від фізиків-теоретиків впритул підійшов до формулювання основоположного для некласичного типу наукової раціональності принципу доповнюваності. Цим самим він реально наблизив наукове правознавство до пізнання істинної природи права.

Саме з метою сприяння подоланню світоглядної та методологічної кризи у правопізнанні і праворозумінні, яка склалася на рубежі ХХ-ХХІ століть, і задуманий «Ерліхівський журнал». Він є ще одним кроком Чернівецької правничої школи по шляху повернення до власних витоків, свідченням незворотності процесів переходу усього вітчизняного правознавства на європейські світоглядні і методологічні засади. Журнал покликаний стати трибуною для дискусій з вищезазначених проблем, місцем для викладу правознавцями нових світоглядних і методологічних підходів до правопізнання і праворозуміння, нових гіпотез та концепцій щодо природи права.

«Ерліхівський журнал» розвиватиме соціологічний підхід у правопізнанні і праворозумінні, сприятиме подоланню в українському правознавстві панування позитивізму як методології та практики правопізнання і праворозуміння, стане передусім трибуною для вчених, що дотримуються антропосоціокультурного підходу до них.

Оскільки над розробкою вищезазначених проблем працюють як вітчизняні, так і зарубіжні дослідники права, усіх їх запрошуємо до плідної співпраці з журналом.

Найголовнішими принципами редакційної політики є свобода наукової творчості та академічна доброчесність, всебічна підтримка відкритої професійної полеміки на основі співставлення наукових фактів та безкомпромісне несприйняття академічної недоброчесності в усіх її проявах.

 

Редакція «Ерліхівського журналу»