ПРАВО НА ОСВІТУ: ВИКЛИКИ ДЛЯ ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИХ ОСІБ

Анотація

У статті досліджено специфіку реалізації та забезпечення права на освіту внутрішньо переміщеним особам. Акцентовано увагу на тому, що право на освіту належить до одного з найважливіших прав і свобод людини та громадянина, що й зумовлює актуалізацію питання рівного доступу «біженців» у своїй країні до якісних освітніх послуг, гарантій їхньої реалізації, забезпечення та захисту. З’ясовано, що в ХХІ ст. доступ до якісної освіти є концептуальним напрямом розвитку України, незважаючи на військово-політичні виклики сьогодення, оскільки підвищення рівня грамотності населення, його культурне збагачення та самоідентифікація, безумовно, позитивно впливають на різні сфери суспільного життя як на національному, так і на міжнародному рівнях. Водночас якісна трансформація цих процесів безпосередньо залежить від реалізації аналізованого права, у тому числі внутрішньо переміщеними особами, яких віднесено до осіб з особливими освітніми потребами, внаслідок отриманих вимушеним переміщенням психологічних травм та емоційних «гойдалок». Досліджено, що провідну роль у сфері забезпечення та реалізації прав і свобод внутрішньо переміщених осіб відіграє національне законодавство країни, де відбувається міграційний процес, а спеціального міжнародного законодавства немає. Хоча й існують положення світового значення (наприклад, «Керівні принципи з питань внутрішньо переміщених осіб» УВКБ ООН), але вони лише мають рекомендаційний характер, а тому пропонують урядам держав, де відбувається вимушене переміщення населення в межах країни, загальні правила поводження з внутрішньо переміщеними особами, забезпеченням і реалізацією їхніх прав і свобод, і використовуються здебільшого як інструкції. Доведено, що якісна реалізація освітніх прав внутрішньо переміщених осіб можлива лише за умови швидкого оперативного реагування з боку органів влади та не лише через нормативно-правове закріплення. Безумовну важливість мають і практичні аспекти втілення юридичних гарантій забезпечення права на освіту з урахуванням потреб самих внутрішньо переміщених осіб, а дитиноцентристська спрямованість і захист прав та інтересів дітей внутрішньо переміщених осіб у педагогічній діяльності повинні мати пріоритет.