ОСОБЛИВА ПРИРОДА ОКРЕМОЇ ДУМКИ СУДДІ КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ

Анотація

У статті здійснюється правовий аналіз юридичних позицій учених у галузі конституційного права щодо бачення та трактування ними проблематики інституту окремої думки судді Конституційного Суду України. Зазначено, що у національній правовій системі інститут окремої думки судді конституційної юстиції є ґрунтовним інструментом забезпечення внутрішньої незалежності кожного судді Конституційного Суду України. Наголошується, що можливість судді самостійно, публічно висловлювати свою незгоду з більшістю, навіть у разі ймовірного негативного впливу на себе, дозволяє судді органу конституційної юстиції ідентифікувати себе як незалежного суб’єкта. Звертається увага, що окрема думка судді Конституційного Суду України сприяє науковій дискусії, вказує на окремі недоліки рішення, спонукає до втручання та деталізації питання і може слугувати моделлю для виправлення помилок у майбутньому. Окрема думка судді органу конституційної юстиції є відображенням правової позиції судді у певній конкретній справі та не є самостійним актом Конституційного Суду України і не виступає джерелом конституційного права. Наголошено, що наявні певні розбіжності у поглядах учених та практиків щодо бачення окремої думки судді Конституційного Суду України як гарантії незалежності судді, а тому відповідно у сучасних правових реаліях є потреба у подальших наукових дослідження цього аспекту. Автор доходить висновку, що в літературі виокремлюють декілька підходів до дослідження правової природи окремої думки судді Конституційного Суду України, а саме як: форма висловлення незгоди, як право судді на заперечення щодо змісту прийнятого рішення Конституційного Суду України чи окремих положень; як елемент судового рішення, який не має обов’язкової юридичної сили та не передбачає настання юридичних наслідків; як гарантія незалежності судді Конституційного Суду України; як вагомий складник розвитку конституційно-правової доктрини та джерело наукового пізнання.