ІНСТИТУТ ЖИВОГО ПРАВА

Анотація

В роботі, опублікованій в 1911 році на сторінках Juristische Blätter, йдеться, по-перше, про характерний для Є. Ерліха спір щодо наукового і практичного пріоритету в аспекті створення інституту прикладного права (пор. його спір (із іншим предметом) із Ф. Жені в 1903 р. (Rechtsfindung und freie Rechtswissenschaft [Вільне правознаходження і вільне правознавство]) чи спір з М. Е. Майєром в 1913 р. (Grundlegung der Soziologie des Rechts [Закладення основ соціології права]), по-друге, про критику програми інституту прикладного права, по-третє, про завдання Інституту живого права самого Є. Ерліха. У першому випадку йдеться про пропозицію і план професора Віденського університету Шперля заснувати Інститут прикладного права. Ерліх відзначає, що, з одного боку, його власна ініціатива щодо створення Інституту живого права та її реалізація з’являється раніше, а з іншого, що Інститут живого права має завдання як ті, що збігаються із завданнями відповідного Інституту Шперля, так й інші, причому ці останні завдання мають більше значення для науки і практики, ніж перші. Загалом Є. Ерліх заперечує необхідність створення згаданого Інституту Шперля, адже це «має бути інститут застосування встановленого, а це, вочевидь, означає винятково укладеного в параграфи права, а не інститут дослідження пануючого в реальному житті права, яке розвивається і яке не розписане по параграфах». Отже, Інститут прикладного права має вирішувати лише утилітарні завдання (наприклад, зібрання навчальних матеріалів для проведення занять на засадах наочності тощо), а не наукові, пов’язані з дослідженням живого права. В свою чергу, Інститут живого права, за задумом Є. Ерліха, має завданням викладання наукових методів, заохочення студентів до самостійної розумової діяльності. Складовою інституту живого права легко можна уявити собі відділення живого права, завданням якого було б постачання інституту матеріалами й оснащенням, а також збереження в архіві результатів зібраних й опрацьованих інститутом даних.