СОЦІОВІТАЛЬНА ДЕТЕРМІНАЦІЯ ПРАВОВОГО ПОРЯДКУ: ОБГРУНТУВАННЯ ЄВГЕНОМ ЕРЛІХОМ СОЦІОМПІРИЧНОГО ВПЛИВУ НА ФОРМУВАННЯ ПРАВОВОГО ПОРЯДКУ
DOI:
https://doi.org/10.32782/ehrlichsjournal-2022-6.01Ключові слова:
соціологія права, правовий порядок, соціальний порядок, право соціальних союзів, соціоемпіричний вплив, правова дійсність, суспільні відносини, синергетика права, соціальна детермінація в праві.Анотація
Сутність правового порядку з позицій соціоемпіричної моделі його пізнання полягає в тому, що правовий порядок є міцним фундаментом нормальної життєдіяльності всього суспільства. Він відображає найважливішу ціннісну установку – формування ефективного, адекватного дійсним суспільним процесам способу організації соціального життя. За результатами проведеного дослідження констатовано, що правовий порядок евентуальний по відношенню до соціального життя. Як право потрібно вивчати, передусім, у соціальних проявах, тобто його необхідно досліджувати соціально-науково, так і правовий порядок слід визначати як стан масово-стихійної соціальної діяльності індивідів. Зазначено, що правовий порядок як якісний стан урегульованості суспільних відносин у заданих правом параметрах відображає вплив соціальних факторів на формування або зміну системи правових норм і зворотний вплив цієї системи на задоволення соціальних потреб людей. У соціовітальна детермінація правового порядку актуалізує реальний, зумовлений соціальними запитами стан правової дійсності, в усій її багатогранності та неповторності. Зміна правового порядку – дзеркальне відображення фактичної динаміки соціальних відносин. Природа правового порядку синергетична, він постійно змінюється відповідно до змін у суспільному житті. Актуалізація такої атрибутивності дозволяє враховувати нелінійність соціально-правового розвитку, полісистемний характер взаємодії випадкових і закономірних факторів, релевантність правової визначеності модифікаціям соціального середовища, а також можливості й подальші перспективи розвитку вже заданого правового порядку. Без визначення фактичної ефективності неможливе вимірювання соціальної ефективності функцій правопорядку. Правопорядок є тією вершиною в еволюціонуванні суспільства, коли фактичні результати функціонування права тотожні поставленим перед правом цілям, а саме його соціальному призначенню.
Посилання
Бігун В. С. Євген Ерліх: життя і правознавча спадщина (актуальний наукознавчий нарис). Проблеми філософії права. Київ-Чернівці : Рута, 2005. Т. ІІІ. № 1–2. С. 105–126.
Львова О. Право живе та дієве (про ціннісні орієнтації права). Часопис Київського університету права. 2007. № 1. С. 11–17. 3. Маник А.
З. Ідеї концепції «живого» права Євгена Ерліха у розвитку сучасного міжнародного права : дис. … канд. юрид. наук. Київ, 2018. 201 с.
Марчук В. П. Соціологічні теорії права в Німеччині. Історія і сучасність. Чернівці : ЧДУ, 1998. 140 с.
Рибікова Г. В., Кириченко В. В. Застосування концепції «живого права» Є. Ерліха в умовах інформатизації та пандемії. Юридичний вісник. 2021. Вип. 4 (61). С. 61–66.
Шапенко Л. О., Кириченко В. В. Концепція «живого права» Є. Ерліха у вимірі сучасного право розуміння. Держава та регіони. 2019. № 1 (63). С. 125–130.
Ehrlich E. Grundlegung der Soziologie des Rechts. München und Leipzig : Duncker & Humblot, 1913. 409 s.