СОЦІАЛЬНІ ОСНОВИ СУДДІВСЬКОГО ПІЗНАННЯ

Анотація

У статті з позиції аналізу соціальної складової актуалізується роль досвіду, інформаційної комунікації у суддівському пізнанні, які, з одного боку, охоплюють знання, уміння, навички кожного судді, а з іншого боку, є спрямованими на формування моделей вербальної взаємодії між учасниками судового засідання. Акцентується увага, що джерело досвіду – соціальна і правова комунікація, «живе» міжособистісне спілкування. У вербальній соціальній взаємодії відображаються сповідувані суддею суспільні цінності, розуміння мети та смислу професійної діяльності. Закон не завжди розвивається відповідно до динаміки соціальних змін, а іноді не відповідає новим економічним умовам управління та соціальних взаємодій; він не може охоплювати всю різноманітність їх властивостей, тому не допомагає сприйняттю реальної природи їх динамічних інститутів. Закон залишається насправді "відривом" від реальних вимог практики. Важливим компонентом контекстуальної проблеми залишається також і те, що світогляд ідеологічної сфери характеризує більш глибинні, більш активні, динамічні, нелінійні, синергетичні опосередковані сторони динамічного формування реальності, які за таких умов, в основному, не можуть бути визначені правильно і передбачені в статичному позитивно-правовому вченні. Актуалізуючи проблему суддівського правопізнання та вільну юриспруденцію, Євген Ерліх наголосив на необхідності створення нового підходу, який би спрямував зусилля юриспруденції на судову практику, подолав би розрив між законом та реальними суспільними відносинами, сприяв прийняттю законів для життєвих реалій.