ОЦІНОЧНО-РЕГУЛЯТИВНИЙ ЗМІСТ ПРИНЦИПУ РОЗУМНОСТІ ДЕЛІКТНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ В ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ

Анотація

В багатьох випадках правозастосування розумність сьогодні виступає чи не єдиним регулятором взаємовідносин. Вона пронизує та обумовлює дію по суті всіх цивільно-правових інститутів, а отже, у розвинутому демократичному суспільстві саме принцип розумності набуває ознак загально-правового принципу, оскільки більшість рішень у такому суспільстві приймаються на основі консенсусу, взаєморозуміння. Попри наведену актуальність та практичну затребуваність, розумність як правова категорія (правовий принцип), а особливо у контексті її застосування до відносин деліктної відповідальності, раніше не була самостійним предметом теоретико-юридичного дослідження. Причиною цього швидше за все стала оманлива очевидність розумності. Тому, внаслідок відсутності легального визначення розумності, дослідження цього правового явища здійснюється в рамках правової доктрини та правозастосовної діяльності. Стосовно ж встановлення змісту категорії розумності, визначення конкретних критеріїв застосування принципу розумності, то варто зауважити, що дана проблема є чи не найдискусійнішим питанням сучасного цивільного права. Метою наукового дослідження було з’ясування нормативного та оціночного змісту принципу розумності деліктної відповідальності в цивільному праві. В статті охарактеризовано принцип розумності деліктної відповідальності в оціночно-регулятивному змістовному спрямуванні як засіб досягнення гнучкості цивільно-правового регулювання через збалансоване відношення власних дій з цілями цивільно-правових моделей поведінки, правами, свободами і законними інтересами інших осіб, а також суспільства та держави. Також за результатами проведеного дослідження констатовано, що принцип розумності деліктної відповідальності в цивільному праві може бути застосований виключно з метою оцінки мір деліктної відповідальності за вчинене деліквентом цивільне правопорушення. Застосування принципу деліктної відповідальності в цивільному праві для оцінки самої поведінки деліквента, яка є протиправною, по суті неможливе, оскільки протиправну поведінку, що суперечить закону за будь-яких умов не можна визнати розумною.