ЗНАЧЕННЯ «НОРМ ДЛЯ ВИРІШЕННЯ» ЄВГЕНА ЕРЛІХА В ПРОЦЕСІ ТВОРЕННЯ СУЧАСНОГО ПРАВА
DOI:
https://doi.org/10.32782/ehrlichsjournal-2020-4.03Ключові слова:
юридична методологія, юридична аргументація, «норми вирішення» Є. Ерліха, інклюзивне і ексклюзивне тлумачення, іманентне і трансцендентне творення права, теорія норм, юридичний дискурсАнотація
В статті йдеться про поділ питання права (quaestio juris) на підпитання про тлумачення і творення права, який був знайомий по-суті і римським юристам (D. 1, 10, 7, 1), але став добре відомим з першої половини XIX століття, коли йому приділив увагу Ф. К. фон Савіньї у своїй роботі «Система сучасного римського права» (1840). Констатується, що «норми для вирішення» Є. Ерліха потенційно стосуються обох підпитань, оскільки значення таких норм в юридичному дискурсі останнього не обмежується тільки вільним правознаходженням, яке тісно пов’язане з дальшим творенням права. Для досягнення поставленої мети розбираються питання про те, що таке тлумачення у вузькому і в широкому, в старому і новому сенсі, як співвідносяться тлумачення права та творення права. У підсумку наводяться аргументи на користь твердження про те, що в юридичній методології існує поділ на тлумачення у вузькому та широкому сенсі. Широке тлумачення можна називати інклюзивним, а вузьке – ексклюзивним. Перевагу слід надати співіснуванню тлумачення і дальшого творення права як самостійних засобів правознаходження. Зауважено, що існує два види канону тлумачення: старий і оригінальний канон, запропонований Савіньї, який включає в себе граматичне, логічне, історичне і систематичне тлумачення, і новий канон, який замість логічного тлумачення включає в себе телеологічне тлумачення. Телеологічне тлумачення може бути ланкою, яка зв’язує новий канон тлумачення, або сучасне тлумачення як таке, і подальше творення права. Констатовано, що існує два види творення права: іманентне і трансцендентне. Творення права intra jus (в межах права) являє собою не що інше, як процес створення суддею нового права шляхом застосування принципу пропорційності в тій чи іншій формі. В цьому процесі так чи інакше, позитивно чи негативно враховується буква закону й позитивно враховується дух права. Встановлено, що норми для вирішення в межах ексклюзивного тлумачення мають значення додаткового нормативного засновку юридичного силогізму, а межах дальшого творення права є результатом зважування інтересів, принципів тощо в рамках принципу пропорційності.
Посилання
Rüssmann H. Zur Abgrenzung von Rechts- und Tatfrage // Alexy R. Elemente einer juristischen Begründungslehre. Baden-Baden, 2003. S. 299–322.
Kuhlen L. Die Unterscheidung von Rechts- und Tatfrage und ihre Bedeutsamkeit für das Strafprozeßrecht // Alexy R. Elemente einer juristischen Begründungslehre. Baden-Baden, 2003. S. 323–356.
Schröder J. Recht als Wissenschaft. Geschichte der juristischen Methodenlehre in der Neuzeit (1500-1990). Bd. 1 1500–1933. 3., überarb. und wesentlich erw. Aufl. München : C.H. Beck, 2020. XX, 511 S.
Schröder J. Recht als Wissenschaft. Geschichte der juristischen Methodenlehre in der Neuzeit (1500-1990) Bd. 2 1933-1990. 3., überarb. und wesentlich erw. Aufl. München : C.H. Beck, 2020. XVIII, 347 S.
Alexy R. Theorie der juristischen Argumentation. Die Theorie des rationalen Diskurses als Theorie der juristischen Begründung. Frankfurt am Main : Suhrkamp, 1991. 435 S.
Alexy R. Juristische Interpretation // Alexy R. Recht, Vernunft, Diskurs : Studien zur Rechtsphilosophie. Frankfurt am Main, 1995. S. 71–92.
Загальна теорія права : підручник / за заг. ред. М. І. Козюбри. Київ : Вайте, 2015. 392 с.
Zimmermann R. Juristische Methodenlehre in Deutschland // Rabels Zeitschrift für ausländisches und internationales Privatrecht. 2019. Vol. 83. Iss. 2. S. 241–287.
Savigny F. C. v. System des heutigen römischen Rechts. In 8 (9) Bdn. Bd. 1. Berlin : Veit u. Comp., 1840. L, 429 S.
Bühler A. Rechtsauslegung und Rechtsfortbildung bei Friedrich Karl von Savigny // Theorie der Interpretation vom Humanismus bis zur Romantik – Rechtswissenschaft, Philosophie, Theologie : Beiträge zu einem interdisziplinären Symposion in Tübingen, 29. September bis 1. Oktober 1999. Stuttgart, 2001. 2001. S. 329–337.
Grosche N. Rechtsfortbildung im Unionsrecht. Eine Untersuchung zum Phänomen richterlicher Rechtsfortbildung durch den Gerichtshof der Europäischen Union. Tübingen : Mohr Siebeck, 2011. XVII, 351 S.
Hüpers B. Karl Larenz – Methodenlehre und Philosophie des Rechts in Geschichte und Gegenwart. Berlin : Berliner Wissenschafts-Verl., 2010. XXVI, 646 S.
Pavčnik M. Juristisches Verstehen und Entscheiden : vom Lebenssachverhalt zur Rechtsentscheidung ; ein Beitrag zur Argumentation im Recht. Wien : Springer, 1993. X, 182 S.
Савчук В. Г. Ерліхівські норми для вирішення з погляду нотаріуса: до питання термінології. Ерліхівський журнал. 2019. Вип. 3. С. 46–51.
Ehrlich E. Die juristische Logik. Tübingen : Mohr, 1918. VII, 337 S.
Ehrlich E. Grundlegung der Soziologie des Rechts. München Leipzig : Duncker & Humblot, 1913. 409 S.
Alexy R. Die logische Analyse juristischer Entscheidungen // Alexy R. Recht, Vernunft, Diskurs : Studien zur Rechtsphilosophie. Frankfurt am Main, 1995. S. 13–51.
Alexy R. Die logische Analyse juristischer Entscheidungen // Alexy R. Elemente einer juristischen Begründungslehre. Baden-Baden, 2003. S. 9–35.
