СУЧАСНІ УКРАЇНСЬКІ ПЕРЕКЛАДИ ПРАЦЬ ЄВГЕНА ЕРЛІХА

Анотація

У розділі «Уявлення про єдність права» із «Юридичної логіки» Є. Ерліха за виданнями 1918/1917 року йдеться про три питання, а саме: про історію і критику уявлення про єдність права як одного із будівельних каменів юридичної логіки, а також про конструктивний вихід із становища, що склалося. У випадку з історією Є. Ерліх демонструє те, як юристи справлялися з проблемою єдності права в рамках рецепції римського права, в контексті доктрини природного, а також так званої юриспруденції понять, якій приділяється особлива увага. Історія уявлення про єдність тісно переплітається у Є. Ерліха з його критикою, яку можна звести, зокрема, до критики герменевтичного уявлення про те, що текст може бути розумнішим за його автора, відкидання системного підходу до права на користь індивідуального аналізу правової норми тощо. При тлумаченні Є. Ерліх віддає перевагу волі законодавця перед дослівним текстом правової норми. Особливо цікавим є формулювання постулату методичної чесності, який, якщо скористатися словами Є. Ерліха, має зважати на те, що «у дійсності єдність є результатом не тлумачення, а правотворчості. … Велика вада уявлення про єдність права полягає … в тому, що воно бажає розв’язувати завдання правотворчості засобами тлумачення» (див. стор. 143 або 267 оригіналу відповідно 1918 або 1917 року). У підсумку Є. Ерліх пропонує зважування інтересів як вихід із ситуації, що склалася, а також показує, що чисто нормативне уявлення про єдність права має поступитися місцем нормативно-емпіричному уявленню. Розділ про єдність права може бути цікавим українському юристові, який задумується над питанням про матеріальну і методичну відкритість права. Видання «Юридичної логіки» Є. Ерліха 1918 і 1917 року є стереотипними в частині основного тексту (відповідно стор. 1–315 = 125–439, в т. ч. стор. 121–147 = 245–271), причому видання 1917 – це велика журнальна стаття, а видання 1918 – монографія, яка містить зміст, передмову, предметний покажчик та ін., а також ідентичний, за винятком нумерації сторінок, попередній текст. В цілому йдеться не стільки про юридичну логіку, скільки про її історію і конструктивну критику з погляду соціологічної юриспруденції (юриспруденції інтересів) і соціології права.