НЕПОКОРА ЯК ВІЙСЬКОВЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ: ПРОБЛЕМИ КВАЛІФІКАЦІЇ ТА ВЗАЄМОДІЇ ІЗ ВОЄННИМИ ЗЛОЧИНАМИ

Анотація

Актуальність теми зумовлена необхідністю розгляду питання щодо особливостей значення непокори як кримінального правопорушення в умовах правового режиму воєнного стану в Україні й окреслення специфіки кваліфікації цього злочину. Розмежовано поняття воєнних і військових злочинів. Охарактеризовано обмеження щодо можливості притягнення до відповідальності та наголошено на необхідності врахування всіх обставин справи в Україні в умовах воєнного стану. Зазначено, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22.11.2018 поняття «злочин» було замінено на словосполучення «кримінальне правопорушення». Мета статті полягає у розкритті правової природи складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 402 Кримінального кодексу України. Досягнення окресленої мети стало можливим завдяки використанню комплексу методів наукового пізнання, зокрема філософських, загальнонаукових і спеціальних на основі синтезу, аналізу, індукції та дедукції. Наголошено на необхідності дотримання балансу між потребами ефективного розслідування та дотриманням прав людини. Проаналізовано та відмежовано ситуації вчинення особою кримінального правопорушення, передбаченого статтею 402 КК України, від легітимного захисту військовослужбовцем своїх прав. Зроблено висновок щодо актуальності протидії кримінально-протиправним проявам проти військової дисципліни для України в умовах воєнного стану та їх зв’язку з воєнними злочинами. За результатами проведеного дослідження з метою уникнення в майбутньому будь-яких розходжень у правозастосовчих підходах висловлено окремі пропозиції стосовно належного врегулювання питання врахування міжнародних принципів і стандартів для достовірної кваліфікації, підвищення ефективності розслідування та притягнення до кримінальної відповідальності.