G20 ТА МВФ ЯК ЦЕНТРАЛЬНІ ІНСТИТУЦІЙНІ ДЕТЕРМІНАНТИ МІЖНАРОДНОГО ФІНАНСОВОГО ПОРЯДКУ

Анотація

Постійно зростаюче значення міжнародного фінансового правопорядку сучасного міжнародного співтовариства викликає науковий інтерес до міжнародних фінансових організацій, які формують його інституційну архітектуру. Актуальність дослідження зумовлена вивченням впливу таких організацій на формування міжнародного фінансового правопорядку. Аналіз сучасних міжнародних фінансових організацій свідчить про відсутність міжнародної міжурядової фінансової організації, яка б здійснювала централізовану координацію діяльності всіх інших міжнародних фінансових інституцій та міжнародно-правове регулювання у сфері фінансів відповідно до норм, записаних у її статуті. Відповідні функції сьогодні намагаються виконувати G20 та Міжнародний валютний фонд. Ці дві організації суттєво відрізняються за формальними та організаційними ознаками, а також за способом впливу на міжнародний фінансовий правопорядок. G20 і МВФ фактично відігра- ють роль центральних інституцій в організаційно-інституційній системі міжнародного фінансового пра- вопорядку, але проблемою в даному випадку є відсутність формальних підстав для виконання функцій, закріплених законодавчо і нормативно. Хоча на економіки G20 припадає понад 85% світового ВВП, вони не представляють економічні інтереси всієї міжнародної спільноти, оскільки на них припадає близько чверті всіх країн світу (включно з країнами ЄС). Як наслідок, рішення, прийняті в рамках G20 (попри їхню конструктивність), можуть певною мірою не сприйматися іншими країнами через “неучасть” цих держав у розробці та прийнятті таких рішень. Однак нинішня практика G20 свідчить про протилежне. Проведений у статті аналіз документів G20 демонструє, що закріплені в них положення мають значний вплив на формування міжнародного фінансового правопорядку, а їх зміст, по суті, відображає "порядок денний" його майбутнього розвитку. Важливою особливістю документів G20 є їхня конкретна адресність. Крім правових норм, що містяться в документах G20, більшість положень мають програмно-цільовий характер і трансформуються в більш детальні правові норми іншими міжнародними фінансовими організаціями. До них належать Група Сві- тового банку, Група з розробки фінансових заходів з відмивання грошей (FATF), Базельський комітет з банківського нагляду (BCBS), Міжнародна організація комісій з цінних паперів (IOSCO), Міжнародна асоціація органів страхового нагляду (IAIS) та інші. Однак Міжнародний валютний фонд відіграє в них центральну роль. Міжнародний валютний фонд також міг би взяти на себе роль інституційного центру міжнародного фінансового правопорядку серед існуючих міжнародних фінансових організацій, за прикладом G20, через найбільшу кількість країн-членів, що дозволяє Фонду мати найширше представництво фінансових інтересів у міжнародному співтоваристві. Більше того, його наднаціональні повноваження випливають зі Статуту МВФ, що дозволяє Фонду мати юридичний вплив на країни-члени через прийняття рішень, що дозволяє Фонду мати юридичний вплив на країни-члени через прийняття рішень тощо. Інакше кажучи, сфера діяльності Фонду здебільшого поширюється на міжнародний валютний правопорядок, в якому МВФ функціонує як провідна міжнародна організація. Але міжнародний валютний правопорядок є лише частиною міжнародного фінансового правопорядку, хоча й однією з найбільш значущих. Сучасна прак- тика міжнародних відносин свідчить про розширення повноважень МВФ, внаслідок чого Фонд почав виконувати функції, які не були закріплені за ним під час його створення. Проведений аналіз правового статусу G20 і МВФ та особливостей їх впливу на міжнародні фінансові відносини свідчить про домінуючу роль цих інституцій у формуванні міжнародного фінансового правопорядку. Специфіка членства в G20, до якої входять лідери 19 економічно потужних країн і пред- ставник ЄС, у поєднанні зі "зваженим" голосуванням в МВФ, при якому кількість голосів залежить від внеску країни, призвела до формування особливої організаційно-інституційної системи міжнародного фінансового правопорядку, в якій правові рішення з фінансових питань глобального характеру приймаються вузьким колом фінансово потужних країн. Створений у сучасному міжнародному фінансовому правопорядку "тандем" G20 та МВФ ефективно доповнює один одного як у політичному, так і в правовому аспектах.