НЮРНБЕРЗЬКИЙ ПРОЦЕС ВПРОДОВЖ ДЕСЯТИЛІТТЯ: ІСТОРІЯ, ПРАВОВІ НАСЛІДКИ ТА СУЧАСНІ ВИКЛИКИ

Анотація

У дослідженні акцентовано увагу на Нюрнберзькому процесі над головними військовими злочинцями 1945–1946 рр. – Міжнародному воєнному трибуналі у Нюрнберзі (Німеччина, 20 листопада 1945 р. – 1 жовтня 1946 р.), який розглядав злочинні дії керівництва та окремих організацій Третього Рейху щодо розв’язування та ведення Другої світової війни. Констатовано, що ідея створення міжнародного трибуналу виникла у СРСР, про це говорилося в урядовій декларації «Про відповідальність гітлерівських загарбників та їх пособників за злочини, вчинені ними в окупованих країнах Європи» від 14 жовтня 1942 р. Після тривалих переговорів і нарад було сформовано трибунал з представників чотирьох держав: від СРСР – І. Нікітченко (заступник Голови Верховного Суду СРСР), від США – Ф. Біддл (колишній генпрокурор США), Великої Британії – Д. Лоуренс (головний суддя Апеляційного суду Сполученого Королівства), від Франції – А. Доннедьє де Вабр (професор права). На цій же основі було сформовано обвинувачення: від СРСР – Генеральний прокурор СРСР Р. Руденко, від США – Генеральний прокурор США Р. Джексон, від Великої Британії – Міністр юстиції Великобританії Х. Шоукросс, від Франції – професор права Ф. де Ментон. Захист представляли 27 адвокатів із 54 помічниками. Проведено 403 громадських слухання, розглянуто близько 5330 документів (2630 надано стороною обвинувачення, 2700 – захистом). Підсудним висунули звинувачення за чотирма пунктами: змова з метою вчинення злочинів проти миру, розв’язування загарбницької війни, злочини проти людяності та військові злочини. Акцентовано увагу на наслідках Нюрнберзького трибуналу для формування міжнародно-правового механізму притягнення до кримінальної відповідальності за скоєння злочинів. Зауважено, що вперше була сформована та визначена суспільна небезпечність воєнних злочинів, розроблено склади більшості воєнних злочинів та встановлені детермінуючі ознаки кримінально караної поведінки.