ПРАВО ЛЮДИНИ НА ЗАХИСТ В УМОВАХ ВІЙСЬКОВОГО КОНФЛІКТУ ТА ВОЄННОГО СТАНУ: КЛЮЧОВІ ПИТАННЯ

Анотація

У цій статті проаналізовано питання права людини на захист в умовах військового конфлікту та воєнного стану. Встановлено, що права людини та право на їх захист регулюються як національним, так і міжнародним правом, метою якого є системний контроль за реалізацією зобов’язань за дотриманням міжнародних універсальних принципів та міжнародно-правових норм, а також застосування правових примусових заходів за їх порушення. Наголошено на тому, що у контексті військового конфлікту та в умовах воєнного стану міжнародно-правовий захист дотримання прав людини варто розглядати як сукупність норм, визначених міжнародними нормативно-правовими актами та нормами національного законодавства, спрямованими на захист загальновизнаних громадянських, політичних, економічних, соціальних, культурних та інших прав і свобод людини від протиправних посягань. Зазначено, що обмеження прав людини за умов військового конфлікту та воєнного стану потрібно диференціювати від порушення прав людини, оскільки за природою та функціями – це дві різні політико-правові категорії. Обмеження прав людини відбувається, коли відповідно до визначених правом цілей держава або уповноважені нею суб’єкти обмежують певні потенційні можливості людини у контексті правового поля – забезпечення суспільної безпеки, захисту громадського порядку, охорони здоров’я, захисту прав та свобод інших осіб або інтересів суспільства загалом. Натомість, порушення прав та свобод людини апріорі є поза правовими рамками. Підкреслено, що обмеження основних прав і свобод людини можливе лише як виключно правове, тимчасове, недискримінаційне явище та полягає у зменшенні обсягу та змісту правомочностей людини тільки загалом в інтересах безпеки суспільства та держави. Підкреслено, що проблема захисту прав людини у контексті військового конфлікту та в умовах воєнного стану в Україні полягає ще й у тому, що у зв’язку з тимчасовою окупацією деяких українських територій, а також активними бойовими діями було припинено діяльність судів у деяких областях і, як наслідок, захист прав судом не здійснювався, тому саме з метою забезпечення нормального функціонування судових органів до чинного законодавства були внесені зміни.